Українці у Європі

За ці три місяцi Європа познайомилась зі справжньою Україною. Сміливою, гордою, готовою на все, щоб бути вільною, незламною, інтелектуальною, стоячою на своєму. Будемо чесними: до війни половина пересічної Європи зовсім не знала де та Україна, а друга половина вважала нас країною третього світу, а людей з неї другим сортом. Я дуже це відчула на собі, коли ми евакуювалися у Францію.

Наших біженців вважали десь між сомалійськими наркоторговцями та кочовими народностями.

Наввипередки скажу, що самі французи дуже добрі та щиро хотіли допомогти, але присмак зневажливої поблажливості в них був відносно українців.

Треба було довго пояснювати , що ми тікали не від бідності та неосвіченості, як попередні біженці, яких вони приймали, а від війни. Перед европейцями, на їх подив, повстали гарно вдягнені, охайні( навіть після пекельної подорожі) українки.З манікюрами, дорогими пофарбуваннями, з айфонами і макбуками.

Які почали запитувати такі речі, які і для самих європейців з якогось майбутнього. Наприклад: Цілодобова Аптека без рецепта, лікар по дзвінку, коли ти його потребуєш, а не коли настане твоя черга, смачна кава, миттєва електронна реєстрація документів, взагалі вся ця електронна історія зі всим, швидкий інтернет( як вай-фай так і мобільний) смачна їжа, цілодобові супермаркети на кожному кроці, та багато багато іншого.

До чого цей допис?

Я хочу, щоб українці позбавилися комплексу меншовартості.

Щоб перестали бути розмови на тему: ось там так в Європі, як у людей, а у нас як завжди… Ні!!! Ми працьовиті, ми швидкі, ми освічені, ми талановиті, ми ерудовані, ми сильні, МИ ЩИРІ!!!

І ще я хочу, щоб Європа нарешті позбавилась свого закорінілого снобізму.

Часи змінюються, на черзі нові світові герої та лідери і це ми- УКРАЇНЦІ!