Русальний тиждень та Русальське заговлення

Продовжу мою розповідь про Водяних русалок.

Початок ви можете почитати в попередньому посту мого блогу.

Прекрасні мешканки водойм Русалки у давній слов'янській міфології пов'язані з міфом про Праматір Ладу. Навесні, коли природа святкувала воскресіння і повернення Адоніса – Свентовіта, вони виходили з води та водили хороводи по луках, полях та лісах. Підтверджені впливом Лади такі істоти найчастіше виявлялися безпечними за умови мирного співіснування людини та природи.

За старих часів існували особливі свята, присвячені русалкам.

Русалії, Русальний тиждень та Русальське загов'яння - ці традиційні українські обряди і святкування були тісно пов'язані з благаннями про дощ і припадали в основному на середину весни - початок літа.

Показуватися людям водні діви можуть і вдень (особливо опівдні), але частіше ввечері, у сутінках чи вночі, до перших півнів; з'являються вони і поодинці, але частіше групами.

«…Вночі при місяці вони виходять на берег озер, річок, струмків, голі, у вінках з осоки та деревних гілок; вони сідають на траві, розчісують коси або ведуть хороводи. Іноді вони ховаються в кущах, траві; найчастіше їх викликає на землю зоря»

У повір'ях деяких місць русалки з'являються з води з-під землі, а також спускаються з дерев на період з Трійці (з Семика, четверга, що передує Трійці, з Духова дня або з наступної за Трійцею тижня) до початку Петрова посту або Петрова дня (12.08). У зв'язку з цими віруваннями в різних районах тиждень, що передує Трійці або наступний за нею, називається «русальний», «русальський», четвер цього тижня — «русаличин» чи «навський» Великдень, а початок Петрова посту — «русальське загов'яння».

Русальний тиждень

РУСАЛЬНИЙ або КЛЕЧАЛЬНИЙ тиждень - тиждень ЗЕЛЕНИХ СВЯТ починався із Зеленої суботи.

На Зеленому чи Русальному тижні ходять у полі, в лісі, понад ставами та ріками неприкаяні душі самогубців, які народ у своїй уяві мав, як РУСАЛОК, цебто дівчат-утоплениць. З русалками пов'язано й потерчат - мертвонароджених, чи умертвлених під час породу дітей; пізніше стали називати - „нехрещених".

Тому на РУСАЛЬНОМУ ТИЖНІ не можна ходити поодинці молодим хлопцям та дівчатам, бо польові русалки залоскочуть, а водяні мавки-русалки - потоплять. Не можна було й купатися на тому тижні, бо, мовляв, тоді буває найбільше утоплених із двох причин: перше - це те, що на Зеленому тижні „важить вода із землею", а друге - небезпека від мавок-русалок.

За віруванням наших пращурів під час РУСАЛЬНОГО ТИЖНЯ русалки виходили з води, де вони перебували всю зиму, і ходили по лісі та на нивах. Їх треба було задобрити, щоб вони не збивали квіту в житті, а навпаки, щоб оберігали ниви, сприяли б урожаю. Тому у русальних обрядах беруть головну участь молодиці, а молодики у цьому обряді участи не приймають.

У Зелений вівторок та Зелену середу молодиці зустрічають русалок.

Про це співають:

Сиділа Русалонька на білій березі, Просила Русалка у жінок намітки: «Жінки-сестрички, дайте намітки: Хоч не тоненької, аби біленької»

Сиділа Русалка на білій березі, Просила Русалка у дівчат сорочки: «Дівчата-сестрички, дайте сорочки: Хоч не тоненької, аби біленької».

Молодиці збиралися масово, святочно одягнені йшли до лісу, на поле, чи на роздоріжжя, розкладали їжу, віталися, "закликали русалок їсти й пити з ними, та охороняти їхню ниву", співали русальних пісень і надзвичайно бурхливо-весело проводили ці дні. На межах розкидали їжу й залишали для русалок. Чоловіки й жінки переодягалися, маскувалися й з бубнами, сопілками та волинками вибуяло відбували ці грища. Церква засуджувала ці грища, як 6ісовські-сатанинські. Але жінки й чоловіки цей обряд дотримували, бо вірування, що русалки „амбітні створіння" і можуть наробити зла й на нивах і з їхніми дітьми.

Спіймавши людину, Русалка іноді загадує їй загадки, і якщо вона їх відгадає, то відпускає її. Цієй темі було присвячено чимало пісень, у тому числі і тих, які співалися в Семик та на русальному тижні.

Так,наприклад, була відома пісня, в якій русалка загадувала такі загадки дівчині що потрапила їй у руки :

Ой біжить, біжить мала дівчина, А за нею та Русалочка: «Ти послухай мене, красна панночко, Загадаю тобі три загадочки. Як угадаєш — до батька пущу, А не вгадаєш — до себе візьму: Що росте без кореня? Що біжить без повода? А що цвіте без цвіту?» Панночка загадку не відгадала, Русалка панночку залоскотала. Але розумні дівчата, як правило, відгадують ці загадки:

— Камінь росте без кореня, Вода біжить без повода, А папороть цвіте без цвіту.

Отже, до таких дівчат Русалки бувають прихильними й дають добру долю. Дівчата тут же й обирають старшу куму в такий спосіб: скручують кожна свою хустку й кидають угору, чия хустка підлетить найвище, та — старша кума, яка верховодить дівочим гуртом. У кінці святкування одну з берізок несуть у село й там встановлюють на головному майдані. Всі ці обряди здійснює виключно дівоча молодь без активної участі чоловіків. В заключний день святочного тижня у неділю годиться йти на місце «кумування» і розвивати ті самі берізки. Оглядають вінки й ворожать: чи вінок свіжий чи зів’яв — буде щастя, або навпаки, нещастя. Співають:

Гукала дівочок береза вінки розвивать: Ходіте, дівочки, вінки розбирать, Пройшли святки, розів’єм вінки. Зозуля перестала кувати, Нашу долю зустрічати.

Чий вінок не засох, тому довго жити. Зів’ялі вінки кидають у воду, причому білоруси вважають, що треба кидати вінки «по старому звичаю» без допомоги рук, рухом голови, повернувшись до води. Берізку, яка стояла в центрі села, також топлять у ріці.

Взагалі, за народним переконанням, русалки насамперед завдають шкоди тим людям, які якимось чином завадили чи нашкодили їм.

В Україні на Русальному тижні виконують обряд "Водіння Куста", де роль Русалки грає дівчина, вбрана у зелені шати з березового гілля. Подібний обряд "Водіння Вили" є у сербів, який в давнину, вірогідно, розпочинав цикл Русальних Богослужб, бо відбувався у період від Стрітення до Масляної (Колодія), тобто в кінці лютого. В цьому обряді головні дійові особи: Чороє (Чорт?) у вивернутому кожусі, з маскою на лиці й нашитими на одязі хвостами лося чи оленя, з гілкою або букетом квітів у руках; Вила - жінка в білій сукні з червоним поясом і в білому тонкому покривалі, що несе в руках заквітчаний лук (символ Перунових блискавиць); Туриця або Кінь - ряджений у маску коня в кошлатому одязі з пташиними ногами; вони йшли у супроводі чоловіка з бубонцем. Цей обряд, за словами його учасників, символізує пробудження весняних вод.

Чорна бавовняна футболка з принтом «Русалки» «Ukrainian Fashion BrAnd Mila Sadowskaya»

Дизайнерська футболка з авторськими принтам «Русалки»и

Головним кольором Русального тижня був зелений, тому всі обряди проводили переважно на зеленій траві у саду. Будинки прикрашали клечанням та освяченими травами, які мали відлякувати русалок.

Вважалося що на Русалії з квітами й травами господарі заносять у хату добрих духів родини. Русалкам жертвують стрічки, полотно, сорочки, які розвішують на деревах і кущах: цей обряд означає викликання до Яви тих душ, які потребують тілесної сорочки, щоб отримати нове життя.

Отже, русальний культ мав на меті забезпечення вічного коловороту душ через світи Нави, Прави і Яви. Русалії тривають тиждень, після чого з Русалками прощаються і урочисто з піснями проводять їх за село.

Можливо, відлунням цих обрядів є і ритуал «проводів русалки».

«Проводи русалки» («похорон русалки», «русальське заговіння») влаштовувалися зазвичай у неділю перед Петровим днем або в неділю за Трійцевим днем (перша неділя за Трійцею називалося "русальним").

Опис обряду, званого «Русальське заговлення».

Коли Русалку як Богиню Води і Берегиню Врожаю вшанували, і час її вегетативної дії закінчується, тоді її виводять за межі поселення, відтоді місце її перебування — в житньому полі, де Богиня весни Русалка поступається місцем Богу літа Купайлу.

Влаштовували проводи русалок наступним чином: відразу ж після обідні кілька людей,

краще за інших знаючих народні звичаї, починали бігати від одного додому до іншого, запрошуючи молодих баб та дівок на площу серед села; коли молодь, одягнена у свої найкращі вбрання, сходилася у призначене місце, починалися пісні, танці, хороводи та ігри. У сутінки робилося опудало жінки, зване «русалкою»; вибрані жінки, що супроводжуються ниючим натовпом, несли його вздовж села і виносили далеко за село, де дітьми заздалегідь було заготовлено велике багаття, яке запалювалося після прибуття "Русалки". Коли багаття розгорялося, у нього кидали опудало і починали по черзі або парами стрибати через вогонь, вважаючи, що кожен, хто перестрибнув через таке багаття, на цілий рік захистило себе від хвороб, злих духів і чаклунів. В деяких місцях опудало не спалювали, а топили чи «розоряли»: розривали та розкидали по полях для того, щоб зробити поля родючіші.

Русальні обряди, як правило, мають бути рухливими, як вируюча вода, бурхливий потік, веселий струмок. Русальна хода набуває вигляду людського потоку. Така урочиста хода супроводжується всіма мешканцями поселення (вулиці, кутка), кожна родина намагається взяти участь у проводах Русалки, долучаючись до процесії. Русалка шмагає людей пекучою кропивою по литках, «щоб не хворіли», «щоб діти народжувались» (биття кропивою має на меті продукуючу магію: «як Русалка стьобає довгою кропивою, щоб так хлопці дівчат діставали довгими…»)

Найбільш рухливим типом цього обряду є хода «струмочок» або «колосок». Процесія створюється з кількох пар, що зчіплюють руки в «квадрат» і рухаються вулицею. По руках учасників йде Русалка — дівчинка до 12 років, як тільки дитина пройшла одні руки, ця пара перебігає наперед і так живий людський «струмок» рухається до поля, де випускає Русалку в жито. Співають:

Пішов Колос на ниву, На білую пшеницю! Уродиться на літо З вівсом жито, З житом — пшениця, Всяка пашниця!

Існують приказки: «Вивели Русалку з весі — жито почне колоситься», «Як не заведеш Русалку в жито — то не можна його й жати». Отже, вважалося, що не замкнувши коловорот космосу, не ушанувавши Русалку, не можна отримати врожаю. Русалка повинна освятити поле своєю родючою силою. Всі учасники ходи, які супроводжують Богиню-Русалку, отримують її благословення на здоров’я, силу, родючість, довголіття, щастя. Співають:

Проведу Русалок Із двору до бору.

Рано, рано! (приспів після кожної строфи)

Із двору до бору У зелену діброву.

Проведу Русалок В зеленеє жито…

Вам, Русалки, в житі Зеленім сидіти!

А мій колосочок, Як яворочок,

А моє полечко, Як на небі сонечко,

У печі — пиріжком, На столі — колачом!

Чорна бавовняна футболка з принтом «Русалки» «Ukrainian Fashion BrAnd Mila Sadowskaya»

Чорна бавовняна футболка з принтом «Русалки» «Ukrainian Fashion BrAnd Mila Sadowskaya»

Іншими місцями проводів Русалки бували кладовище або річка (ручай, міст). Увечері останнього дня Русального тижня поліські дівчата завивали вінки і йшли на кладовище, розвішували вінки на могилках. Виводили туди одягнену Русалкою дівчину, яка ховалася між могилами доти, доки парубки її не впіймають. Тоді дівчата водять навколо неї хороводи з русальними піснями. Хоровод та «кривий танок» також водять навколо могилок, потім виводять Русалку в жито. Там вона ховається до вечора, а коли люди розходяться, тихенько добирається додому. На річку супроводжують Русалку так само, як і «колосок», випускають її біля води, біля мосту. Її віночок закидають «на грушку», на будь-яке дерево. Це завершальний етап деміфологізації образу (переуособлення): позбавлення Русалки її рослинного вбрання відміняє її духовно-святковий образ, повертає дівчині її справжню сутність. Якщо ж Русалку робили у вигляді ляльки, то її топили або залишали на полі. Час шанування Богині вичерпаний, з нею треба розпрощатися. Після русальних обрядів усі учасники дійства мали ритуально очиститися омовінням, як такі, що мали контакт з «іншосвітом».

Проводили русалочки, проводили,

Щоб вони до нас не ходили,

Да нашого житечка не ломили,

Да наших дів очок не ловили.

За народними повір'ями, після закінчення свят русалки залишають ліси та поля; проте про те куди вони йдуть, відомо мало. За одними повір'ями, вони піднімаються вгору і живуть у хмарах; за іншими - ховаються під землю і сплять там усю решту року; по третім - переселяються в річку.

Для того, щоб русалки не нашкодили під час русального тижня, люди дотримувалися спеціальних заборон, які багато в чому збігаються з поминальними: уникали робіт, пов'язаних з прядінням, тканиною, шиттям

(«Щоб русалці очей не зашити»); не виконували жодних польових робіт («не ходять у город копати і підгортати, бо там всюди буде русалка»); не підмазували піч та стіни хати («щоб русалкам очі не забризкати глиною»); не їздили по дрова в ліс і т.п. Особливо ретельно, за народним переконанням, слід дотримуватися заборон на прядіння (а також тканину тощо) і роботу у полі. Так, нерідко вважалося, що той, хто оре на русальному тижні, в нього здохне худоба, а у того, хто сіє, поб'є градом хліба; у багатьох місцях вірили, що людям, які працюють у полі в Духів день, русалки всіляко заважатимуть у роботі і нашлють на посіви нещастя. У деяких місцях у «свята русалок» намагалися взагалі не працювати, вважаючи, що «Дотримуючи їх свято русалки збережуть поля від всякої біди».

Для захисту від шкідливих русалок, що нападають на людей повсюдно використовували різні обереги, наприклад, деякі рослини (полин, любисток, хрін, часник, освячену вербу і т.д.), церковний ладан та залізні знаряддя. Крім цих оберегів,

русалки, за повір'ями, бояться окресленого кола, хреста, молитви тощо; у деяких місцях, наприклад,

вважали, що для того, щоб уберегтися від нападників, слід «накреслити на землі хрест і, обвівши його навкруги межею, у цьому колі і стати». Вважалося також, що якщо до русалок під'їхати з кочергою, вони злякаються і втечуть, бо вирішать, що це їде відьма, а відьом вони бояться. Крім цього, в деяких місцях вірили, що можна позбавитися русалок, відмахуючись від них на розмах вальком (рубелем) або сказавши, скільки зубів у бороні.

Існували також словесні обереги від русалок.

«На тобi полинь, а мене покинь», «полин, чи петрушка?»

При слові «полинь», русалка зазвичай з досадою відповідає: «Сама ти згинь»; а якщо вона до чоловіка звертається:«Сам ти згинь, ти не мій!» На слово «петрушка» русалка каже:«ти моя душка!» і потім лоскоче»

Плануючи залоскотати, тим самим занапастивши людину, нападають вони і на своїх матерів, та й просто на своїх родичів, якщо ті не поминають їх; на не мають при собі полину в полі. Якщо людина не вмирає від лоскоту, то може померти, потонувши, будучи затягнутою у воду, при цьому – русалка насмерть залоскоче у воді і потопить нещасну жертву, що регоче.

Багато дівочих уявлень були пов’язані із русалками. Дівчата вірили, що русалки можуть подарувати гарного коханого, якщо їх задобрити. Для цього вони носили вінки до води й ворожили на них. Поплив вінок за течією – дівчина скоро вийде заміж, потонув – до сліз, прибило до берега – то ще не скоро весілля. Також дивились у який бік поплив вінок, звідти й мав бути наречений.

Також ворожили дівчата й на березових гілках. Після проводів русалок, вони розплітали вінки на березах і ті гілочки забирали з собою. Тоді клали їх під подушку, щоб приснився суджений.

Русалки - це надзвичайно популярні персонажі, які зустрічаються в різних міфах, легендах, казках, а також в анімації, кіно та переказах. Вірити у їх існування чи ні - це питання, яке кожен повинен вирішувати самостійно. Проте навіть визнані дослідники вважають, що існування образу русалки в різних культурах не може бути випадковим явищем, і це має свої підстави в існуючих історіях.