Чарівниця Русалка в українській міфології. Хто такі русалки?

Русалка - один з найяскравіших образів української демонології. Вони символізують природну красу і таємничість. Ці водні діви надихали літературних і мистецьких майстрів на протязі століть, відтворюючи чарівні оповідання про зустрічі з ними.

Вважається, що русалки втілюють язичницьке божество, яке сприяє родючості і врожайності житньої ниви, і є втіленням небезпечної водяної стихії.

Загалом українські русалки- це первісно Діви-Богині природи: рік, озер, джерел, рослин, лісів, полів тощо. Вони представлялися кимось на зразок німф, без риб'ячого хвоста, наче звичайні дівчата і могли жити як у воді, так і в лісі. Вони вважалися хранительками давньої мудрості, які володіють таємницями життя і смерті. Русалки лікують, передрікають майбутнє, прилучають людину до таємних сил природи, мають певні еротичні риси: оголеність, принадну зовнішність, кокетливий характер.

Народна міфологія розрізняє кілька категорій русалок.

Окрему різновидність русалок становили «мавки», «лоскотниці»,«навки», «нявки, «повітрулі», «мертвушки» «бісиці»,«потерчата»... Вони повністю антропоморфні (мають ноги), люблять гойдатися на гілках дерев і бігати по лісі з розпущеним волоссям, голі, або у білих сорочках.

Русалок, як вважають, є «тридев’ять сестріниць», тобто 27 сестер. Вони мають свої імена, пов'язані з назвою рослини чи якоюсь дією її в природі.

Так, на початку XX століття Юрій Миролюбов записав у кількох селах Подніпров’я імена декількох «сестріниць»: Сенява, Сана, Овсяниця, Житниця, Пшениця, Травниця, Катраниця, Березиця, Вербиця, Вишниця, Сливиця, Яблуниця, Грушениця, Осиниця, Дубиця, Терновиця, Дивовиця (всього 17). Пізніше в селах Веселі Терни та Антонівка він знайшов ще 7 імен: Росяниця, Розовиця, Любистиця, Кануперниця, М’ятниця, Жалиця, Краса. Цей перелік можемо доповнити ще відомими в українській фольклористиці Полудницею, Нічкою-Марухою та Гречухою.

На Харківщині всі загалом Русалки називаються Лоскоталками, що свідчить про їхню небезпечність для людей, особливо (за повір'ями) для неодружених парубків, які ходять пізно берегом річки чи в лісових хащах.

Пізніше почали згадуватися Русалки, у яких вся нижня половина тіла має вигляд риб'ячого хвоста. Водяних красунь називали «ундини»,«сирени», «німфи, «купалки», «русалки», «Мелюзіни»

Художник Міла Садовська. Картина «Русалки»

Русалка

У попередньому пості я вже розповідала про Мавок, а сьогодні розповім саме про рибохвостих Русалок

Хто такі русалки, який вигляд мають та хто може ними стати? Я зібрала тут для вас інформацію з різних джерел

Ці красуні живуть у воді, але влітку (особливо під час так званого русального тижня — у період літнього сонцестояння) охоче виходять на берег і навіть якимось чином піднімаються на дерева, але бігати лісом, зрозуміло, не можуть.

Передбачається, що русалки походять від слов'янського слова "руса" (річка, русло ріки); русявий («світлий», «ясний») або від слова "роса"

Українці русалок вважали молодими, веселими, пустотливими і привабливими створіннями, що співають веселі пісні

чудовими, привабливими голосами та мають вигляд прекрасних дівчат. Але подекуди у народних віруваннях українців русалки постають істотами не лише жіночої статі та різного віку.

Зовнішність Богині водойм вражає своєю унікальною та барвистою красою. Ці казкові істоти мають жіночу форму і величний загадковий образ, який відбиває їхній зв'язок з водними глибинами.

Волосся русалки часто зображуються дуже довгими, густими і блакитними або зеленими, як морська вода або водорості. Їхні блискучі очі, як правило, бувають глибокого синього, зеленого або морського кольору, і вони сяють загадковою магією. Русалки мають стрункий і гнучкий стан; гладку, молочно-білу або синьо-блакитну шкіру, яка сяє як перли; бліде обличчя.

Їхні хвости, що нагадують хвости риби, зазвичай прикрашені безліччю лусочок, що створюють враження плавності та гармонії з водним світом. Вони можуть бути різнокольоровими, від зелених та синіх до срібних та золотих відтінків.

Річкові та морські німфи також прикрашають своє тіло різними річковими чи морськими прикрасами, такими як черепашки, корали, морські квіти та річкові водорості, щоб підкреслити свій зв'язок із водою та підводним світом.

У ціх загадкових істот дуже гарний голос; співають

вони так чарівно, що почувши їхній спів людина повністю підпорядковується їх волі. Відмінною рисою поведінки русалок є сміх та реготання.

У деяких повір'ях русалки можуть набути подоби різних тварин, таких як щурі, жаби, птахи, білки, корови та інші. Русалки також відомі тим, що не залишають за собою слідів, що підсилює їхню легендарну загадковість, непомітність та недосяжність.

За народними повір'ями, русалками ставали заручні небіжчики: дівчата, які померли до одруження, особливо «заручені» (просватані) наречена, яка не дожила до весілля; жінки самогубці; діти та дівчата, що померли (насамперед потонули) на Русальному тижні; немовлята), які народилися мертвими або померли неохрещеними.

У деяких місцях вважали також, що русалка може стати проклята матір'ю і викрадена нечистою силою (насамперед — русалками) дівчина або взагалі дитина, вкрадена нечистими духами.

Водяні русалки перебувають переважно в лісі, здебільшого біля води.

Особливо люблять вони стоячу воду, дрібні водойми, озера або річки з повільною течією або навіть колодязі, кринички та бані.

Лісові ж та польові русалки з середини весни та влітку мешкають в полях, особливо в житі та в коноплях. Деякі ховаються у карпатських печерах.

Ховаючись від людей, русалки вважають за краще давати про себе знати плесканням у долоні.

У багатьох повір'ях Русалка — це насамперед уособлення стихії води.

Чарівниця Русалка має особливу владу над водою та вологою взагалі: так, вважалося, що після Трійці русалки можуть насилати бурю, дощ, град: можуть змусити річки розлитися; здатні влаштувати посуху тощо.

За деякими повір'ями, волосся у русалки завжди мокре, і вона, якщо при ній є гребінь, може затопити навіть сухе місце, так як, поки вона чухає своє довге волосся, з них буде струменя вода; якщо ж її волосся обсохне, то русалка помре.

У багатьох місцях вважалося, що поява у води русалки, що розчісується, як і русалки, що плескається у воді, знаменує майбутню біду, пов'язану з водою: так, у багатьох билицях русалку бачать у того самого місця, де незабаром має потонути людина; русалки сильно плескаються перед потопельником (іноді

вважалося, що вони і «тягають» людину під воду, топячи його).

Русалки в літні місячні ночі шумно плещуться у воді і грають з хвилями, що біжать; миються, сидячи на камені; стрибають на млинові колеса та

крутяться на них; сідають на містки і гріються у світлі місяця; вмиваються і чепуряться; прають, купаються тощо. Вважалося, що купатися русалки люблять ранковими та вечірніми зорями, а також опівдні або опівночі; тому цей час у народі вважався небезпечний для купання.

Але не всі рибохвості господині водойм були такими підступними та небезпечними, існували також так звані берегині. Невідомо, чи походить ця назва від слова "берег" (берег річки або озера) або від слова "оберігати", але, у всякому разі, вважалося, що ці Русалки. оберігають людей від різних нещасть, рятують маленьких дітей, що впали у воду, допомагають мандрівникам знайти брід та захищають від злих духів. Тому вирізаними по дереву зображеннями берегинь прикрашали будинки та домашнє начиння.

Але берегині люблять тільки чисту воду, і якщо водоймище забруднюється, вони перетворюються на злих русалок лобаст.

Продовження у наступному пості блогу. Слідкуйте за оновленнями, до зустрічі, мої дорогі)